Рік без колеги
Матіко Андрій Іванович… У 2005 р. після завершення навчання у Кіровоградському педагогічному інституті він почав працювати вчителем географії в Брідському ЗЗСО І-ІІІ ступенів і відтоді став незамінним педагогом, душею колективу. Любив дітей – і діти любили свого вчителя, поважав колег і всі цінували його. Надзвичайна ерудованість Андрія Івановича неодноразово допомагала команді нашого закладу займали призові місця в інтелект – грі ‟360+”. Був завжди оптимістом, умів підняти настрій, підтримати, знав, як і коли допомогти. Завжди вірив у щось краще й жив позитивом. А понад усе Андрій Іванович був Людиною з великої літери. Коли почалася війна, зголосився добровольцем . Спочатку був у лавах Хустської тероборони , а через деякий час разом з іншими бойовими побратимами відправився воювати з ворогом на Схід…Перед від’їздом своєму другові казав: ‟ Мусить хтось іти воювати, аби вони (вороги) не прийшли сюди,до наших домів, дітей… ” Там, на Луганщині, у пеклі війни,і обірвалося його повне сил на енергії життя .
Досі не віриться, що Андрія Івановича вже рік немає з нами. Здається,ось він увійде в учительську, посміхнеться розповість анекдот…
Світла пам’ять нашому дорогому колезі та вчителю!..
Вічний відпочинок дай йому,Господи, а світло вічне нехай йому світить, нехай спочиває він у спокої…
Вічна слава, колезі!